Н. Пушкарьова Правила надання долікарської допомоги потерпілим при виробничих травмах (с.83)

Правила надання долікарської допомоги потерпілим при виробничих травмах

Наталія Пушкарьова,

викладач учбово-методичного центру «Новатор»

Загальні принципи

За реакцією на екстремальні події людей можна умовно поділити на чотири групи:

А — ті, які відразу починають грамотно надавати долікарську допомогу потерпілим;

Б — ті, які лякаються, впадають в заціпеніння й можуть знепритомніти від побаченого;

В — ті, які впадають в паніку;

Г — ті, які вважають, що все знають, але роблять тільки гірше.

Зрозуміло, що надавати долікарську допомогу потерпілим від виробничої аварії повинні лише працівники з групи «А».

Є кілька ситуацій, коли МОЖНА НЕ НАДАВАТИ долікарську допомогу постраждалим:

— коли життю людини, яка надає допомогу, явно загрожує небезпека;

— коли поруч вже є медичні працівники;

— коли будь-які дії помічника можуть зашкодити постраждалому;

— коли помічник явно не в змозі надати необхідну допомогу потерпілому.

Найчастіше на виробництві зустрічаються такі травми:

— травмування з ушкодженням шкіри (поверхневі рани);

— травмування з ушкодженням м’язів, сухожиль, нервів або кісток (глибокі рани);

— травматичні пошкодження внутрішніх органів;

— психологічні травми.

Причини виробничих травм:

— падіння працівника (в т. ч. падіння з висоти);

— обвалення ґрунту та інших сипких речовин;

— удари;

— дія на частини тіла важких предметів (здавлювання);

— дія на тіло предметів, які обертаються;

— дія на тіло гострих предметів;

— падіння на працівника предметів.

Загальний порядок надання долікарської допомоги

1. Оглянути місце пригоди.

2. Провести первинний огляд постраждалого та усунути проблеми, які загрожують його життю.

3. Викликати швидку медичну допомогу.

4. Провести вторинний — більш детальний — огляд постраждалого.

Така послідовність дій забезпечить безпеку постраждалого, оточуючих та людини, яка надає допомогу, а у випадку важких виробничих травм збільшить шанси постраждалого на виживання.

Основні види виробничих травм та прийоми долікарської допомоги при них

1. Закриті травми м’яких тканин (забиття, розтягнення, вивихи).

На виробництві основними причинами таких травм найчастіше стають недоліки підлоги та дорожнього покриття на території підприємства:  слизький стан, вибоїни, горби, засміченість.

Вивих. Основні ознаки вивиху: різкий біль у суглобі, зміна форми суглоба, неможливість або обмеження рухів у ньому через сильний біль.

Забиття. Основні ознаки забиття — біль та припухлість на місці ушкодження. При розриві поверхневих кровоносних судин виникає синець.

Розтягнення. Це ушкодження зв’язок, пов’язане з їх надмірним розтягненням. У важких випадках розтягнення поєднується з розривом, а іноді і з відривом зв’язки від кістки в місці її прикріплення. Такі ушкодження характерні для травм гомілковостопного, колінного, рідше ліктьового суглобів.
При розтягненні одразу виникає різкий біль в суглобі. У важких ви­падках, коли кров потрапляє в порожнину суглоба, рух­ливість його може обмежуватись або зовсім припинятись.

Загальні заходи долікарської допомоги при закритих травмах м’яких тканин

— Забезпечити фізичний спокій постраждалого.

— Обстежити постраждалого.

— Розпитати його про те, де і як болить.

— Запропонувати постраждалому знеболюючі засоби, які є в наявності.

— Забезпечити нерухомість травмованого місця: накласти на нього фіксуючу пов’язку або шину.

— Для запобігання утворенню набряку та гематоми прикласти до місця травми холод (лід, сніг, просочений чистою холодною водою шмат тканини тощо). Холод слід прикладати тільки через тканину. Охолодження місця травми ефективне тільки в перші дві години.

2. Струс головного мозку

Таку травму працівник може отримати внаслідок свого падіння або падіння на нього предметів згори.

Ознаки струсу мозку: головний біль, запаморочення, блювота, почастішання дихання, прискорення або уповільнення пульсу.

Надання долікарської допомоги:

1. Організувати доставлення постраждалого до лікаря.

2. До того часу постійно розмовляти з постраждалим, придивляючись до адекватності його реакції .

3. Не давати постраждалому спати протягом 5–6 годин після травмування.

4. Тримати постраждалого під наглядом протягом доби.

5. Протягом першої доби будити постраждалого кожні 2–3 години для перевірки стану свідомості.

3. Рани

Рана — це механічне ушкодження, яке  порушує цілісність шкіри або слизових оболонок і завжди супроводжується кровотечею.

Залежно від того, чим завдано травму, розрізняють такі рани:

1) різані — мають гладенькі, рівні краї, а тканини навколо рани не ушкоджені;

2) рубані — мають нерівні розчавлені краї й часткове ушкодження тканин навколо рани, часто поєднуються з ушкодженням кісток;

3) рвані — мають нерівні краї;

4) колоті — виникають при травмуванні гострими інструментами (цвях, голка, шило, викрутка тощо), відрізняються невеликою зоною ушкодження та труднощами встановлення глибини й напрямку раньового каналу;

5) укуси — завдаються тваринами або людьми, відрізняються характерними слідами зубів на шкірі й завжди інфіковані;

6) забійні — виникають в результаті дії важких тупих предметів (удар рухомими деталями обладнання, падіння з висоти, удар автомобілем тощо);

7) вогнепальні — завжди забруднені та супроводжуються термічним опіком;

8) садна та екскоріація шкіри — за цих ран порушуються шари шкіри; типова локалізація таких ран — пальці, долоні та колінні суглоби;

9) скальповані рани — характеризуються повним відшаруванням шкіри від тканин, розташованих нижче, та втратою частини шкіри.

Основні дії з надання долікарської допомоги пораненому

— Зупинити кровотечу притисканням пальцями судин вище рани. Якщо пошкоджено велику кровоносну судину, її треба стиснути накладанням джгута вище рани. Увага! Джгут накладається не більше ніж на 2 години, інакше виникає небезпека омертвіння тканин від порушення кровообігу. Час накладення джгута слід зазначити на записці, яку треба вкласти під джгут.

— Промити рану розчином антисептика, водою з милом або мінеральною водою. Укуси краще промивати розчином господарського мила.

— Обробити шкіру навколо рани дезинфікуючим розчином (розчином йоду, пероксиду водню, марганцівки тощо).

— Накласти стерильну пов’язку.

— Дати пораненому знеболювальний і заспокійливий засіб.

— Викликати швидку допомогу або організувати негайну доставку пораненого до лікаря.

— Під час обробки скальпованої рани ні в якому випадку не відрізати та не викидати

вільні шматочки шкіри — їх зможуть використати під час хірургічної обробки. Їх треба доставити до лікаря разом з постраждалим.

— Якщо рана колота і предмет, яким її завдано, стирчить з неї, ні в якому разі не виймайте його! Треба навколо нього накласти серветку та якнайшвидше транспортувати пораненого до лікарні.

УВАГА! ПРИ НАДАННІ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПОРАНЕНОМУ НЕ МОЖНА:

— Обробляти рану спиртовмісними розчинами — поранення ускладниться хімічним опіком

— Самостійно вилучати з рани сторонні предмети

— Видаляти з рани згустки крові — це може спричинити кровотечу

— Накладати на відкриту рану суху вату

— Засипати відкриту рану порошками або змащувати її мазями

(Продовження в наступному номері)