Травматична ампутація

Травматична ампутація

Травматична ампутація – відторгнення, відсікання кінцівки, або її частини, чи іншої частини тіла, внаслідок механічної дії. Травматична ампутація кінцівок буває повною і неповною. При повній ампутації відокремлений сегмент не має зв’язку з кінцівкою. При неповній ампутації відбуваються ушкодження судин, нервів, кісток, сухожиль з частковим збереженням м’яких тканин і шкіряного покриву.

Класифікація

  1. За механізмом відчленовування
    • Гільйотини
    • Електропилкою
    • Від розчавлювання
    • Скальповані
    • Тракційні (відриви)
  2. Види пошкоджень
    • Неповне відчленовування
    • Повне відчленовування
    • Обширне пошкодження (дефект) кісток і м’яких тканин.
  3. Причини
    • Рейкова травма (переїзд колесом поїзда або трамвая)
    • Падіння на кінцівки важкого предмета
    • Відсікання кінцівки циркулярною пилкою
    • Потрапляння кінцівки в рухомі частини будь-яких механізмів
    • Вибухові пошкодження.

Шкіра та кістка найбільш резистентні до травми. М’язи, судини і нерви бувають розтрощені в залишку кінцівки більше, ніж про це можна робити висновки з загального вигляду рани. Шкіра культі часто відшаровується на великій площині. Важкі руйнування м’яких тканин і кісток кукси характерні для травми, що утворилася внаслідок дії великої ваги (у даному випадку може приєднатися синдром тривалого здавлювання або синдром розчавлювання, краш-синдром), а також для рейкової травми. Для відриву характерно відділення елементів сегмента на різних рівнях. Травмовані нерви, судини, кістки можуть знаходитись на значній відстані від рани. Перерозтягнуті або розчавлені магістральні судини культі, як правило, тромбовані, кровоточать тільки м’язові гілки судин. Рана культі, як правило, сильно забруднена.

Діагностика.

Необхідно оцінити механізм травми, час, що пройшов з моменту травми, важкість загального стану, об’єм крововтрати (за кількістю крові на місці події і на одязі) , присутність інших ушкоджень, можливі переломи, вивихи вище рівня ампутації).

Ускладнення.

Найбільш небезпечне ускладнення – травматичний шок. Він тим важче, чим більший рівень травматичної ампутації. Найбільш важкий, нерідко необоротний шок виникає під час ампутації обох стегон. На тяжкість шоку впливають також  (у 80% постраждалих з травматичною ампутацією) інші травми кінцівок і внутрішніх органів. Такі пошкодження можуть домінувати в клінічній картині і визначати прогноз. Інші загальні ускладнення (гостра ниркова недостатність, жирова емболія, тромбоемболія) тісно пов’язані з важкістю шоку, повноцінністю лікування та з важкістю травми. Найбільш часті гнійно-септичні ускладнення: гнійно-некротичний процес у рані кукси, остеомієліт, іноді сепсис, анаеробна інфекція в культі, правець.
Для успішного відновлення ампутованої кінцівки має значення своєчасне та кваліфіковане надання допомоги потерпілому, виконання умов зберігання і транспортування ампутованого сегменту.
Збереження ампутованого сегменту:
Сегмент спочатку загорнути в суху стерильну серветку (чисту хустку), не очищувати та не промивати. Потім розмістити ампутований сегмент в поліетиленовий пакет, перекрити доступ повітря. Перший пакет занурити в другий, більший за розміром; другий пакет заповнити водою з льодом або снігом.
Ампутований сегмент повинен знаходитися за достатньо низькій температурі, але не повинен безпосередньо стикатися з холодним матеріалом, оскільки може виникнути руйнування тканин. Неприпустимо зберігання сегментів в морозильніх камерах., а також при мінусовій температурі повітря.
Основний метод консервації тканин – ожолодження.

Під час повного відчленовування сегментів та транспортування постраждалого на значні відстані, рекомендовано пакет додатково розташувати в ізотермічний контейнер, або використовувати три пакети для зберігання ампутата.

Надання допомоги:

  • – припинити дію травмую чого фактору;
  • – викликати швидку допомогу;
  • – зупинить кровотечу, наклати стерильну пов’язку;
  • – пошкоджену кінцівку тримати в піднесеному положенні;
  • – укласти потерпілого, або надати йому найбільш зручного положення;
  • – дати йому знеболюючий засіб, напоїти міцним чаєм; провести заходи з пошуку та збереженню ампутованого сегменту;
  • – терміново доправити постраждалого до лікувального закладу;
  • – під час транспортування пакет з ампутованим сегментом повинен знаходитися в підвішеному стані, до нього прикріпити записку із зазначенням часу травми;
  • – при неповній ампутації провести ретельну іммобілізацію всієї кінцівки і охолодження відірваної частини.

Неприпустимо:

  • – втрачати час на пошук ампутованого сегменту, не вікликавши допомогу, не зупинивши кровотечу у потерпілого;
  • – не провести протишокових заходів;
  • – охолоджувати ампутований сегмент нижче 00С;
  • – транспортувати ампутований сегмент у непідвішеному стані.

При ампутації без  розтрощування м’яких тканин можлива реімплантація кінцівки. Розрізняють макрореплантацію і мікрореплантацію. Чим більше ушкоджень, тим проблематічнйше відновлення функцій. Приблизний інтервал часу, в перебіг якого постраждалий має бути доправлений в центр реплантацій:

  • для пальців, кисті, стопи — до 24 г (без охолодження — 12—14 г)
  • для передпліччя і гомілки — до 20—24 г (без охолодження -10-12 г)
  • для плеча і стегна — до 12—16 г (без охолодження — 6—8 г).

Тривалість збереження життєздатності відчленованого сегменту залежить від типу (повна чи неповна) ампутація, «теплового» чи «холодового» зберігання.
При t° до + 4° (в годинах):
Пальці – 16
Кисть – 12
Передпліччя – 6
Плечо – 6
Стопа – 6
Гомілка – 6
Стегно – 6

При t° вище + 4°
Пальці – 8
Кисть – 6
Передпліччя – 4
Плечо – 4
Стопа – 4
Гомілка – 4
Стегно – 4

Автор статті: викладач Учбового центру “Новатор” Пушкарьова Н.В.