Інструкція з охорони праці: конкретика передусім

Більшість людей не менше третини свого життя проводять на роботі. Тому від того, як організоване їхнє робоче місце, наскільки продумані їхні дії, залежить якість виконання службових обов’язків, безпека та навіть настрій працівників. Отже, як правильно складати інструкцію з охорони праці?
Своєю головною метою керівники підприємств вважають отримання максимального прибутку в стислі терміни, тому до питань охорони праці ставляться, як правило, формально. Але ж забезпечення безпечних умов праці — це як обов’язок роботодавця, так і прямий шлях до підвищення ефективності роботи та захист від можливих економічних втрат.
По-перше, кожний працівник цінний тим, що має власний досвід та знання, необхідні певному підприємству. По-друге, правильно організована робота зі створення безпечних умов праці підвищує дисциплінованість працівників, завдяки чому поліпшується працездатність, знижується ризик травмування, зменшується ймовірність виходу з ладу устатковання та виникнення інших нештатних ситуацій. Тобто в кінцевому підсумку ефективність роботи підвищується. По-третє, під поняттям «охорона праці» мається на увазі не лише забезпечення безпеки працівників під час виконання ними службових обов’язків. Правильний підхід до організації охорони праці, застосування матеріальних і нематеріальних методів стимулювання працівників надають останнім відчуття захищеності, стабільності, сприяють зацікавленості в роботі, що знову ж таки позитивно впливає на її ефективність.
Отже, будь-яке підприємство, установа, організація повинні мати пакет документів, які визначають обсяги їхньої діяльності та регламентують питання охорони праці. Серед них одним з найголовніших є інструкція з охорони праці, вимоги до змісту й побудови якої визначаються Положенням про розробку інструкцій з охорони праці (НПАОП 0.00-4.15-98). У ньому, зокрема, зазначено, що:
«1.5. Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів про охорону праці, чинних у межах конкретного підприємства.<…> Вони затверджуються роботодавцем і є обов’язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.
1.6. Інструкції повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: правил,норм,стандартів,інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці, на основі яких вони розробляються».

Згідно з цим же Положенням інструкції повинні містити такі розділи:

  • загальні положення;
  • вимоги безпеки перед початком роботи;
  • вимоги безпеки під час виконання роботи;
  • вимоги безпеки після закінчення роботи;
  • вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

За необхідності інструкції можна доповнити й іншими розділами.
Слід зазначити, що Положення чітко роз’яснює, які саме питання мають висвітлюватися в цих розділах. Так, розділ «Загальні положення» повинен містити:

  • відомості про сферу застосування інструкції;
  • загальні відомості про об’єкт розробки;
  • умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи за професією або до виконання відповідного виду робіт;
  • вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що стосуються питань охорони праці для даного виду робіт або професії;
  • характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на працівника;
  • перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що належать до видачі працівникам даної професії (виду робіт);
  • вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник під час виконання роботи.

Розділ «Вимоги безпеки перед початком роботи» має висвітлювати таке:

  • порядок приймання змінну випадку безперервної роботи, у тому числі при порушенні режиму роботи виробничого обладнання або технологічного процесу;
  • порядок підготовки робочого місця, 313;
  • порядок перевірки справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, виявлення видимих пошкоджень захисного заземлення (занулення) тощо;
  • порядок перевірки наявності та стану вихідних матеріалів (сировини, заготовок, напівфабрикатів);
  • порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту тощо.

У розділі «Вимоги безпеки під час роботи» мають бути наведені:

  • відомості щодо безпечної організації праці, застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми праці, які заборонено застосовувати;
  • правила безпечного поводження з вихідними матеріалами, з готовою продукцією, допоміжними матеріалами та відходами виробництва, що становлять небезпеку для працівників;
  • правила безпечної експлуатації внутрішньоцехових транспортних і вантажопідіймальних засобів і механізмів, тари;
  • вказівки щодо порядку утримання робочого місця в безпечному стані;
  • можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи обладнання та технологічного регламенту і способи їх усунення;
  • вимоги щодо використання засобів індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
  • умови, за яких робота повинна бути припинена (технічні, метеорологічні, санітарно-гігієнічні тощо);
  • вимоги щодо забезпечення пожежо- та вибухобезпеки;
  • порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності устаткований, пристроїв, інструменту, засобів захисту та про інші небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що загрожують життю і здоров’ю працівників.

Розділ «Вимоги безпеки після закінчення роботи» має охоплювати такі питання:

  • порядок безпечного вимикання, зупинення, розбирання, очищення і змащення обладнання, пристроїв, машин, механізмів та апаратури, а при безперервному процесі — порядок передачі їх черговій зміні;
  • порядок здавання робочого місця;
  • порядок прибирання відходів виробництва;
  • вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник після закінчення роботи;
  • порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, що виявились у процесі роботи.

У розділі «Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях» має розкриватися таке:

  • відомості про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерні причини аварій (вибухів, пожеж тощо);
  • інформація про засоби та дії, спрямовані на запобігання можливим аваріям;
  • порядок дій, особисті обов’язки та правила поведінки працівника при виникненні аварії згідно з планом її ліквідації, у тому числі якщо вона сталася підчас передачі/приймання зміни при безперервній роботі;
  • порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них призвести;
  • відомості про порядок застосування засобів протиаварійного захисту та сигналізації;
  • порядок дій щодо надання першої медичної допомоги потерпілим під час аварії.

Начебто все чітко й зрозуміло. Але при розробці інструкції за основу, як правило, береться типова або примірка інструкція з охорони праці для певної посади або роботи. Є таке влучне слово — «взагалі», яке в даному випадку найкраще характеризує згадані інструкції. Вони жодного стосунку не мають до конкретного устатковання, до робочого місця чи його особливостей, а іноді й до певної кваліфікації персоналу, який виконуватиме цю роботу. Крім того, такі інструкції зазвичай передбачають все, що тільки може виникнути під час виконання такої роботи (навіть суто теоретично). При цьому розробники зовсім забувають, що інструкція з охорони праці повинна містити ще й вимоги безпеки під час експлуатації устатковання, викладені в інструкції виробника, певні особливості технологічного процесу або, навпаки, не містити тих вимог, які не мають стосунку до виконання працівником його посадових обов’язків. У результаті отримуємо інструкцію приблизно сторінок на 15—20. Велика, солідна, але з точки зору охорони праці — даремна. Адже підчас проведення інструктажу, як правило, застосовується не одна, а кілька таких інструкцій… Сумніваюся, що хоча б хтось прочитав їх повністю. Тому проведення інструктажу зводиться до простої формальності — «постав підпис».
А от якщо інструкція конкретна, не містить зайвої інформації — вона і читається легко, і для сприйняття доступна. І, як вимагає Положення, на робочому місці її можна вивісити, щоб конкретні вимоги завжди були перед очима. Тому розробникам інструкцій необхідно більш відповідально ставитися до своєї роботи: не лише додавати інформацію, а й пере-читувати рекомендоване, щоб зайвими відомостями не перевантажува-ти працівника. Інакше це може призвести до повторення історії, викладеної нижче.
Через високу вартість авіабензину пілот-аматор якось написав лист до авіаційного управління з проханням роз’яснити, чи може він додавати гас до складу пального для свого літака.
Йому надійшла така відповідь: «Використання гасу пов’язане зі значною невизначеністю/імовірністю відносно вихідної потужності на валу й довговічності металу під час його застосування в авіаційних двигунах внутрішнього згоряння».
Пілот надіслав таку телеграму: «Дякую за інформацію. Починаю використовувати гас наступного тижня».
Згодом він отримав терміновий лист: «На жаль, дане рішення пов’язане з низкою невизначеностей. Для металоферичних компонентів і створення тяги наслідки використання гасу викликають сумніви».
Це спонукало пілота надіслати ще одну телеграму: «Ще раз дякую. Це точно зменшить мої витрати на пальне».
Того ж дня він нарешті отримав чітку відповідь: «Не користуйтеся гасом. Він може зіпсувати двигун і призвести до вашої загибелі!»

Автор статті: Галина Роголь, завідуюча відділом учбового центру “Новатор”

Стаття надрукована в журналі “Охорона праці” №7/2014, ст. 30-31.

Скачати статтю “Інструкція з охорони праці: конкретика передусім” в pdf  – натисніть на зображення

інструкція з охорони праці