Якщо ти вже визначився, якій справі хочеш присвятити своє життя, то маєш робити її так, щоб бути в цьому найкращим.
Таким є життєвий принцип Олени Миколаївни Лях – заступника генерального директора Групи компаній «Новатор».
І це один із секретів успішності.
Вашій увазі пропонується інтерв’ю із заступником Генерального директора Групи компаній “Новатор” Лях Оленою Миколаївною – опубліковане в журналі “Охорона праці” №2/2018.
У школі, де навчалася Олена, працювало багато яскравих і талановитих педагогів. Учні блискуче знали математику, фізику, гуманітарні науки (у її випуску було шестеро золотих медалістів!), і майже всі вступили до ВНЗ на факультети точних наук. А наша героїня мріяла бути схожою на вчительку російської мови та літератури Лідію Миколаївну Шимко – з її цікавими й захопливими уроками, на яких лунав її мелодійний голос, з її поважливим і делікатним ставленням до учнів і завжди гарним настроєм. Тому і вступила на факультет філології Воронезького університету.
Перед тим як стати студенткою, встигла попрацювати на легендарному підприємстві «Свема» пакувальницею світлої упаковки. За часів СРСР «Свема» всю країну забезпечувала фотоматеріалами, а згодом і магнітною стрічкою.
На підприємстві, яке налічувало близько 15 тисяч працівників, охорона праці була на рівні. «Пам’ятаю вступний інструктаж, – розповідає Олена, – коли нас, новачків, зібрали в класі охорони праці. Прослухали ми його в магнітофонному записі. З усього в пам’яті закарбувалися правила поведінки в темному приміщенні і розписка про те, що метиловий спирт-отрута».
Як виявилося згодом, філологія й педагогіка стали доброю підмогою в організації навчання з охорони праці та пожежної безпеки, яке Олена проводить уже 17 років. Вибір саме цього роду діяльності вона вважає Божим промислом, бо у випадковості не вірить.
У «Новаторі» Олена як заступник гендиректора відповідає за організацію бізнесу та взаємодію із зарубіжними партнерами. У команді працюють різні за характером, здібностями люди, однак базовими цеглинками в побудові людських взаємин, на її думку, завжди є щирість, правдивість, відповідальність, вміння дотримувати свого слова. Невдачі, від яких ніхто не застрахований, Олена в минулому брала до серця, але з часом навчилася виносити з них уроки й обертати на користь собі й іншим. Зрештою поразки спонукають до аналізу, удосконалення, свого роду перезавантаження програми дій, змушують працювати більш рішуче й наполегливо, слугують стимулом до пошуку свіжих ідей та досягнення нових амбітних цілей.
Чому в країні так повільно відбуваються позитивні зміни у сфері безпеки та гігієни праці (далі – БГП) – це запитання болюче для Олени. На її думку, заважає те, що держапарат з огляду на свою інертність, заангажованість не здатний жити за правилом 72 годин. Згідно з цим правилом, щоб досягти результатів у розв’язанні якоїсь проблеми, певної ситуації, перші кроки належить зробити саме протягом цього часу. У разі зволікання ситуація занурюється в болото бюрократії.
Крім того, Олена вважає, що впроваджувати зміни призначили людей, які часто не мають досвіду роботи у сфері БГП і лише приблизно уявляють, у чому полягає ця діяльність. Нерідко фахівців-практиків з БГП запрошують до робочих груп з обговорення тих чи інших нормативних актів тільки для проформи. їм говорять: «Ми вас почули», а потім роблять те, що вважають за потрібне, нехтуючи висловленими зауваженнями й пропозиціями. Так сталося у 2017 р. з ухваленням змін до Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці (далі – Типове положення). Члени робочої групи доводили абсурдність деяких пунктів Типового положення, які у підсумку ухвалили з ко- рупційною складовою. Як наслідок – криза в навчанні. Не на користь реформам і те, що «неактуальні» НПАОП держчиновники скасовують, натомість заміни їм не пропонують.
«Якби можна було здійснити, як у казці, три бажання, перше, про що б я попросила, – про мир для України, – розмірковує Олена. – Те, що ми спостерігаємо і що нас оточує зараз, породжено, зокрема, подіями останніх чотирьох років: люди втратили почуття реальності; загальнолюдські цінності, які формувалися протягом багатьох століть, підміняють прямо протилежними «догмами». Друге моє бажання – щоб відродилася здорова фізично й духовно українська нація. А третє бажання залишила б особисто для себе – об’їхати увесь світ, побувати в усіх країнах, подорожувати і насолоджуватися спілкуванням, пізнанням світу, новими враженнями…»
Закінчення першої частини статті, продовженя незабаром …