Надання долікарської допомоги потерпілому внаслідок обмороження та переохолодження

Одна з ситуацій, що може очікувати людину з настанням холодів, це обмороження та переохолодження. Вони можуть трапитись як при мінусовій, так і при плюсовій температурі. Переохолодження (більш легкий за наслідками) супроводжується появою синюшності шкіри, що пов’язана з частковим звуженням судин і венозним застоєм. За низьких температур можливі більш глибокі обмороження, при яких уражена ділянка стає яскраво рожевою. У всякому випадку потерпілого необхідно одразу помістити в тепле приміщення або салон автомобіля.

Обмороження – це пошкодження будь-якої частини тіла (включно до відмирання тканин), яке виникає внаслідок впливу низьких температур. Найчастіше обмороження виникає при температурі повітря нижче – 10С-20С. При довготривалому перебуванні на відкритому повітрі, особливо за умов високої вологості та сильному вітрі, обмороження може виникнути при температурі повітря вище нуля. За статистикою, усі важкі обмороження з ампутацією кінцівок виникають, коли людина перебуває у стані важкого алкогольного сп’яніння.

Ступені обмороження

Тренінги надання долікарської допомоги в Учбовому центрі “Новатор”

Обмороження І ступеню виникає під час недовготривалого впливу низької температури на організм людини. Уражена ділянка шкіри бліда, після відігрівання червоніє, в деяких випадках має темно-червоний відтінок, може розвинутись набряк. Омертвіння шкіри не виникає. Через 5-7 днів після обмороження може розпочатися незначне шелушіння шкіри. Перші ознаки такого обмороження – відчуття печіння, поколювання з подальшим онімінням ураженої ділянки тіла. Далі виникають зуд шкіри та незначний або сильний біль.

Обмороження ІІ ступеню виникає при більш тривалому контакті з холодом. Спочатку виникає блідість шкіри, охолодження та втрата чутливості в ділянці тіла. Найбільш характерна ознака ІІ ступеню травми – це виникнення в перші дні після обмороження пухирів, наповнених прозою рідиною. Повне відновлення шкіри відбувається протягом 1-2 тижнів без грануляцій та рубців. При обмороженні ІІ ступеню після відігрівання виникає біль, більш інтенсивний та тривалий ніж при травмі І ступеню. Має місцеве свербіння та печіння шкіри.

При обмороженні ІІІ ступеню тривалість періоду впливу холоду та зниження температури ураженої ділянки організму людини збільшується. Виникають пухирі, що  заповнені рідиною з кров’ю, дно фіолето-червоного кольору, нечутливе до дотику. Відбувається відмирання всіх елементів шкіри. Після одужання на цих місцях утворюються грануляції та рубці. Уражені нігті знов не відростають або відростають деформованими. Відторгнення тканин, що відмерли, закінчується на 2-3 тижні, після чого розпочинається рубцювання, яке триває 1 – 1,5 місяці. Інтенсивність та тривалість болю більш виражена ніж при обмороженні ІІ ступеню.

Обмороження IV ступеню виникає під час довготривалому впливі холоду, зниження температури в уражених ділянках тіла при ньому найбільше. Відмирають усі прошарки м’яких тканин, можуть бути ураженими кістки та суглоби. Уражена ділянка тіла темносинього кольору, інколи з мармуровим малюнком. Набряк виникає одразу після відігрівання і швидко збільшується. Температура ураженої ділянки шкіри значно нижча ніж на прилеглих частинах тіла.  Відсутність пухирів при швидко та значно поширеному набряку, відсутність чутливості свідчать про наявність обмороження IV ступеню. Під час довготривалого перебування людини під впливом низької температури виникають не тільки місцеві ураження частин тіла, але і загальне охолодження організму. Загальне охолодження – це стан, який виникає при зниженні температури тіла нижче за 34 С.

Допомога при обмороженнях

Тренінги надання долікарської допомоги в Учбовому центрі “Новатор”

Дії залежать від ступеню обмороження, стану загального охолодження організму людини, його віку та наявних хвороб. Необхідно припинити дію охолодження, зігріти кінцівки для відновлення кровообігу в уражених холодом тканинах із метою попередження розвитку інфекційних ускладнень. Слід направити постраждалого до найближчого теплого приміщення, зняти з нього взуття, верхній одяг, шкарпетки та рукавички. Треба викликати швидку медичну допомогу для проведення кваліфікованих заходів щодо рятування постраждалого. При обмороженні І ступеню, ділянки тіла, що охолоджені, необхідно зігріти до почервоніння теплими руками, легким масажем, диханням, а потім накласти ватно-марлеву пов’язку.

При обмороженні II-IV ступеню швидке зігрівання, масаж або розтирання не проводиться. Треба накласти на уражену поверхню теплоізолюючу пов’язку (шар марлі, товстий шар вати, знов шар марлі, а зверху плівку або прогумовану тканину). Уражені кінцівки зафіксуйте за допомогою підручних засобів, які накладаються та фіксуються поверх пов’язки. Для теплоізоляції можна використовувати одяг, будь-яку тканину. Ураженим дають пити теплу рідину, теплу їжу, невелику кількість алкоголю (20-30 мл), таблетку аспірину або анальгіну, по 2 таблетки „Но-шпи” або папаверину. Не можна розтирати уражені місця снігом, тому що кровоносні судини верхніх та нижніх кінцівок можуть постраждати. Не можна застосовувати швидке зігрівання обморожених кінцівок біля багаття, безконтрольно застосовувати грілки та інші джерела тепла, тому що це погіршує перебіг обмороження. Не рекомендується застосування олій та жирів, розтирання кінцівок спиртом при глибокому обмороженні. При загальному охолодженні організму людини легкого ступеню достатньо ефективним методом лікування є зігрівання постраждалого в теплій ванній при початкової температурі води 20-24 С, поступово температуру води збільшують до нормальної температури тіла людини. В разі наявності у постраждалого середнього або важкого ступеню охолодження, з порушенням дихання та кровообігу, людину необхідно швидко відвезти до лікувального закладу.

„Залізне обмороження”

Тренінги надання долікарської допомоги в Учбовому центрі “Новатор”

Взимку реєструються холодові травми, що виникають при контакті теплої шкіри з холодним металом. Як тільки людина візьметься голою рукою за залізний предмет або лизне його язиком, вона міцно прилипне до неї. Звільнитися можна тільки відірвавши предмет разом зі шкірою.  Така рана не часто буває глибокою, проте все одно її необхідно терміново продезінфікувати. Спочатку промити рану теплою водою, потім розчином пероксиду водню, який очистить рану від бруду. Накласти стерильну серветку. Якщо поранення велике, необхідно звертатися до лікаря.

Якщо людина самостійно не відірвала від себе залізний предмет, а голосно кличе на допомогу, відповідні дії допоможуть запобігти виникненню великих поранень. Не відривайте людину від залізяки, а полийте на прилипле місце теплу воду.  Якщо згадувати про металеві предмети, необхідно знати, що взимку вони відбирають у людини тепло. Тому не можна брати предмети з металу голими руками.

Профілактика переохолодження та обмороження

Тренінги надання долікарської допомоги в Учбовому центрі “Новатор”

  • Не вживайте алкогольних напоїв – алкогольне сп’яніння сприяє високій втраті тепла, в той же час викликає ілюзію тепла. Додатковим негативним фактором є неможливість сконцентруватися на перших ознаках обмороження;
  • не паліть на морозі – паління зменшує периферійну циркуляцію крові і робить кінцівки більш уразливими до дії холоду;
  • одяг повинен бути просторим – це сприяє нормальній циркуляції крові. Одягайтеся треба так, щоб між шарами одягу залишався прошарок повітря, який утримує тепло. Тісне взуття, відсутність устілки, брудні шкарпетки можуть створювати передумови обмороження. Особливу увагу до взуття необхідно приділяти особам, в яких сильно пітніють ноги. У взуття необхідно вкладати теплі устілки, а замість бавовняних шкарпеток одягати вовняні – вони поглинають вологу та залишають ноги сухими.
  • Не виходьте на мороз без захисту долоней. Найкращий варіант –це рукавички з водовідштовхуючої тканини, яка не пропускає повітря, з хутром всередині. Рукавички зі штучних матеріалів погано захищають від морозу.
  • У вітряну погоду відкриті ділянки тіла змащуйте спеціальним кремом.
  • Не носіть на морозі металевих (у тому числі золотих та срібних) прикрас. Метал охолоджується швидше ніж тіло, внаслідок чого можливе „прилипання” цих предметів до шкіри з виникненням відчуття болю та холодових травм. Каблучки на пальцях уповільнюють циркуляцію крові та сприяють обмороженню кінцівок.
  • Слідкуйте за обличчям друзів, особливо за носом, вухами та щоками, звертайте увагу на зміну їх кольору, а друзі повинні слідкувати за станом вашого обличчя.
  • Не дозволяйте обмороженому місцю знов замерзнути, це може призвести до більш значних пошкоджень.
  • Не знімайте на морозі взуття з обморожених ніг – вони набрякають і ви не взмозі будете знов взутися. Необхідно найшвидше потрапити до теплого приміщення. Якщо замерзли руки – спробуйте відігріти їх під пахвою або диханням.

 

  • Після повернення з довготривалої прогулянки по морозу, обов’язково треба впевнитися у відсутності обмороження кінцівок, спини, вух та носа. Якщо є необхідность, своєчасно розпочинайте лікування обмороження. Несвоєчасне надання допомоги може призвести до гангрени та втрати кінцівки.
  • Якщо під час перебування на відкритому повітрі відчувається початок переохолодження, негайно зайдіть до теплого приміщення  для зігрівання та огляду місця потенційного обмороження.
  • Якщо у вас зламалася машина на значній відстані від населеного пункту або в незнайомій місцевості, краще залишатися в ній та викликати допомогу по телефону або чекати іншого автомобіля.
  • Треба ховайтися від вітру. На вітрі вірогідність обмороження зростає. Не змочувайте шкіру – вода проводить тепло швидше ніж повітря.
  • Не виходьте на мороз із вологим волоссям. Вологий одяг та взуття (якщо людина змокла) необхідно зняти, витерти людину (промакуючи , не розтираючи), при можливості переодягнути її в сухий одяг та якнайшвидше доставити до теплого приміщення.
  • Перед виходом на мороз бажано поїсти. Під час роботи на відкритому повітрі, краще мати при собі термос з теплим чаєм. Та пити теплі напої в невеликій кількості через кожні 40-50 хвилин.
  • Треба враховувати, що у дітей терморегуляція ще не налагоджена, а в осіб похилого віку при деяких хворобах порушена. Ці категорії найбільш піддаються обмороженню та переохолодженню.

Автор статті: викладач Учбового центру “Новатор” Пушкарьова Н.В.