Гості із Закарпаття 27.06-01.07

  • А цей трудовий тиждень тривав лише три дні.
  • Головна новина – приїзд гостей із Закарпаття. Мета зустрічі – знайомство та обмін досвідом. І пропозиція від гостей: відкрити філію Учбового центру "Новатор" в Ужгороді. Кілька років тому було прийнято рішення – розпочати роботу в першій столиці України (при в'їзді до Харкова на Полтавському шляху красувався на той час барвистий плакат: «Харків». – перша столиця України»). Домовилися про зустріч із начальником Харківського теруправління, приїхали, та не одні, а з майбутнім директором, вірніше директрисою – Мариною Ігорівною, молодою, перспективною, привабливою дівчиною, в навчання якої на той момент уже були вкладені чималі кошти. Після годинної зустрічі начальник теруправління благословив навчальний центр “Новатор” на початок діяльності у Харкові та дав філії ангела-охоронця, свого заступника – ПАДАЛКА Ігоря Миколайовича. Через ейфорію вдалої зустрічі ми не звернули увагу на невідповідність прізвища такої благородної місії, за що наші дорогі друзі й поплатилися.

    Півтора року філія міцна і розросталася: з вулиці Данилевського переїхали на одну з центральних вулиць – Полтавський шлях, де зробили ремонт, вигородивши світлий клас на 50 посадочних місць та методичний кабінет, приросли новими меблями, комп'ютерами, літературою, методистом Ларисою Петрівною тощо. . і т.п. Не могли натішитися! Але через півтора роки стала наша розумниця і красуня Марина Ігорівна ніжкою тупотіти і різні вимоги вимагати, наприклад: «Купіть мені автомобіль, та непростий, а імпортний, і той, який я виберу, та на моє ім'я, а не на фірму!». А на запитання: «Чому падають продажі?» відповідала: «Тому й падають, що криза! Ось купіть мені автомобіль – миттєво здолаю кризу та завоюю не лише Харків, а й Харківську область!». І згадали ми професора Преображенського із «Собачого серця». Мав рацію Михайло Булгаков – криза і розруха живуть у головах людей.

    Не стомлюватимемо Вас, наші друзі, подробицями, бо вони потягнуть на повну повість. Розкажемо лише фінал цієї історії.
    І пролунав грім серед ясного неба, коли випадково ми виявили, що на орендованій нами площі існують два Новатори – наш і Новатор-сервіс, який заснували ПАДАЛКО І.М. в особі своєї дочки та Марина І. в особі своєї родички. А директоркою призначили… Як Ви думаєте кого? Правильно – маріонетку. Ларису Петрівну. Ні ПАДАЛКО, ні Марина, ні новоспечена директорка на зустріч не прийшли. На нашу скаргу начальнику теруправління про непорядні дії його заступника (у радянських фільмах про подібний прокурор гучним голосом зачитував з вироку: «Вступивши в злочинну змову…») начальник теруправління, відмовившись від зустрічі, у телефонній розмові відповів щось на кшталт того, що для Харкова це звичайне явище і навіть наводив якісь приклади, які ми, на жаль, не запам'ятали, бо перебували в стані прямо протилежному тій ейфорії від першої зустрічі з першою особою з охорони праці в Харківській області. Спроба розрулити ситуацію через Комітет нічого не дала. ПАДАЛКО з Мариною приїжджали до Києва на зустріч із тодішнім головою. Нас на цю зустріч не запросили. Вислухали лише один бік. І як донесла розвідка боєм, наші колеги з бізнесу відбулися легким переляком та благословенням працювати далі. Воно й зрозуміло. Як говорить народна мудрість: «ВОРОН ВОРОНУ ОЧІ НЕ ВИКЛЮЄ!»
    То що сидимо і думаємо, чи варто город городити, але тепер уже на Закарпатті?

    PS Щойно електронною поштою надійшло повідомлення з пропозицією – відкрити філію навчального центру “Новатор” у «досить великому індустріальному місті Кривий Ріг». ??? !!!