Травматична ампутація

Травматична ампутація

Травматична ампутація – відторгнення, відсікання кінцівки, або її частини, чи іншої частини тіла, внаслідок механічної дії. Травматична ампутація кінцівок буває повною та неповною. При повній ампутації виділень сегмент не має зв'язку з кінцівкою. При неповній ампутації відбуваються пошкодження судин, нервів, кісток, сухожиль з частичним збереженням м'яких тканин та шкіряного покриву.

Класифікація

  1. За механізмом відчленування
    • Гільйотіні
    • Електропилкою
    • Від розчавлювання
    • Скальповані
    • Тракційні (відриви)
  2. Види пошкоджень
    • Неповне відчленовування
    • Повне відчленування
    • Широке пошкодження (дефект) кісток та м'яких тканин.
  3. Причини
    • Рейкова травма (переїзд колесом поїзда чи трамвая)
    • Падіння на кінцівки важкого предмета
    • Відсікання кінцівки циркулярною пилкою
    • Потрапляння кінцівки у рухомі частини будь-яких механізмів
    • Вибухові ушкодження.

Шкіра та кістка найбільш резистентні до травми. М'язи, судини та нерви бувають розтрощені в залишку кінцівки більше, ніж про це можна робити висновки із загального вигляду рани. Шкіра культі часто відшаровується на великій площині. Важкі руйнування м'яких тканин і кісток культі характерні для травми, що утворилася внаслідок дії великої ваги (у даному випадку може приєднатися синдром тривалого здавлювання або синдром розчавлювання, краш-синдром), а також для рейкової травми. Для відриву характерне відділення елементів сегмента на різних рівнях. Травмовані нерви, судини, кістки можуть знаходитися на значному відстані від рани. Перерозтягнуті або розчавлені магістральні сосуди культи, як правило, тромбовані, кровоточать тільки м'язові гілки сосудів. Рана культі, як правило, сильно забруднена.

Діагностика.

Необхідно оцінити механізм травми, годину, що пройшла з моменту травми, тяжкість загального стану, об'єм крововтрати (за кількістю крові на місці події та на одязі), наявність інших пошкоджень, можливі переломи, вивихи вище за рівень ампутації).

Ускладнення.

Найбільш небезпечне ускладнення – травматичний шок. Він тим важчий, чим більший рівень травматичної ампутації. Найбільш важкий, нерідко необоротний шок виникає під час ампутації обох стегон. На тяжкість шоку впливають також (у 80% потерпілих із травматичною ампутацією) інші травми кінцівок та внутрішніх органів. Такі пошкодження можуть домінувати у клінічній картині та визначати прогноз. Інші загальні ускладнення (гостра ниркова недостатність, жирова емболія, тромбоемболія) тісно пов'язані з тяжкістю шоку, повноцінністю лікування та з тяжкістю травми. Найчастіші гнійно-септичні ускладнення: гнійно-некротичний процес у ранніх культях, остеомієліт, іноді сепсис, анаєробна інфекція в культі, правець.
Для успішного відновлення ампутованої кінцівки має значення своєчасне та кваліфіковане надання допомоги потерпілому, виконання умов зберігання та транспортування ампутованого сегменту.
Збереження ампутованого сегменту:
Сегмент спочатку загорнути в суху стерильну салфетку (чистий платок), не очищувати та не промивати. Потім розмістити ампутований сегмент у поліетиленовий пакет, перекрити доступ повітря. Перший пакет занурити в другий, більший за розміром; інший пакет заповнити водою зі льодом або снігом.
Ампутований сегмент повинен знаходитися за достатньо низькою температурою, але не повинен безпосередньо стикатися з холодним матеріалом, оскільки може виникнути руйнування тканин. Неприпустиме зберігання сегментів у морозильних камерах., а також при мінусовій температурі повітря.
Основний метод консервації тканин – ожолодження.

Під час повного відчленування сегментів та транспортування потерпілого на значні відстані, рекомендовано пакет додатково розташувати в ізотермічний контейнер, або використовувати три пакети для зберігання ампутату.

Надання допомоги:

  • – припинити дію травмуючого фактору;
  • – викликати швидку допомогу;
  • – зупинити кровотечу, накласти стерильну пов'язку;
  • – пошкоджену кінцівку тримати у піднесеному положенні;
  • – укласти потерпілого, або надати йому найбільш зручне положення;
  • – дати йому знеболюючий засіб, напоїти міцним чаєм; провести заходи з пошуку та збереження ампутованого сегменту;
  • – терміново доправити потерпілого до лікувального закладу;
  • – під час транспортування пакет з ампутованим сегментом повинен знаходитися у підвішеному стані, до нього прикріпити записку із зазначенням години травми;
  • – при неповній ампутації провести тщательну іммобілізацію всієї кінцівки та охолодження відірваної частини.

Неприпустимо:

  • – втрачати годину на пошук ампутованого сегменту, не викликавши допомоги, не зупинивши кровотечу у потерпілого;
  • – не провести протишокових заходів;
  • – охолоджувати ампутований сегмент нижче 00С;
  • – транспортувати ампутований сегмент у непідвішеному стані.

При ампутації без розтрощування м'яких тканин можлива реімплантація кінцівки. Розрізняють макрореплантацію та мікрореплантацію. Чим більше пошкоджень, тим проблематичніше відновлення функції. Приблизний інтервал години, в перебіг якої потерпілий має бути доправлений до центру реплантацій:

  • для пальців, кисті, стопи - до 24 г (без охолодження - 12-14 г)
  • для передпліччя та гомілки - до 20-24 г (без охолодження -10-12 г)
  • для плеча та стегна - до 12-16 г (без охолодження - 6-8 г).

Тривалість збереження життєздатності відчленованого сегменту залежить від типу (повна чи неповна) ампутація, «теплового» чи «холодового» зберігання.
При t° до + 4° (у годинах):
Пальці – 16
Пензель – 12
Передпліччя – 6
Плечо – 6
Стопа – 6
Гомілка – 6
Стегно – 6

При t° вище + 4°
Пальці – 8
Пензель – 6
Передпліччя – 4
Плечо – 4
Стопа – 4
Гомілка – 4
Стегно – 4

Автор статті: викладач Навчального центру "Новатор" Пушкарьова Н.В.